Функції. include, require

У попередніх уроках ми вже розглядали деякі приклади функцій, наприклад, strlen(), substr() та ін. Сенс функцій – спростити задачу написання складного коду. Це спрощення відбувається так: деяку частину коду виділяють у окремий блок (тіло функції), дають йому ім’я (тобто визначають функцію), а потім у разі потреби викликають за цим іменем. У разі виклику просто виконується ця частина коду.

Якщо результатом роботи функції має бути одне-єдине значення, яке використовується далі, то функція має, як кажуть, повертати результат.

Звісно, що функція не завжди має виконуватися однаково. Деякі параметри мають відрізнятися у різних викликах, і ці параметри (або, як їх ще називають, аргументи) вказують в дужках після імені функції при її визначенні.

Приклад.

<?
    function print_boo()
    {
         echo "boo";
    }     print_boo(); ?> 

Цей найпростіший приклад ілюструє:

1. Визначення функції – ключове слово function, після нього ім’я функції – print_boo та дужки для параметрів. Оскільки виконання функції у даному випадку не залежить ні від чого і завжди відбувається однаково, то жодного параметру ми не визначили. Проте зверніть увагу, що дужки вказуються навіть у такому випадку
2. Тіло функції у фігурних дужках {} – просто оператор echo “boo”
3. Виклик функції – print_boo(). Цей виклик зробить точно те саме, що ми написали у тілі функції, а саме – надрукує “boo”

Розглянемо приклад, коли функція має параметри та повертає значення. Для повернення значення служить оператор return:

<?
    function plus_one($num)     {
        return $num + 1;
    }     $a = 10;     $b = plus_one($a);     echo $b;
?>

У цьому прикладі ми визначили функцію plus_one(), що приймає один параметр та повертає його значення плюс один. Тобто у результаті даного виклику plus_one($a) буде мати значення 11, і те саме присвоїться змінній $b.

return можна застосовувати не лише для повернення значення, але й просто для виходу з функції, подібно оператору break у циклі, наприклад:

<?
    function check_password($login, $password)     {
        if($login != "foo") return;
        if($password != "bar") return;         echo "логін та пароль вірні.";
    }     check_password("foo", "bar"); ?>

У цьому прикладі функція check_password() перевіряє, чи дорівнює перший параметр $login рядку “foo”, а другий - $password – рядку ”bar”. Якщо ні, то спрацьовує return і відбувається вихід з функції. Якщо ж обидва return не спрацювали, то друкується “логін та пароль вірні”.

Тепер дещо про видимість змінних у тілі функцій. Насправді всередині функцій не видно ті змінні, що використовуються у скрипті. Розглянемо такий приклад:

<?
    function print_fruits()
    {
        foreach($fruits as $f){             echo "$f<br />n";         }
    }     $fruits = array("яблуко", "груша", "банан");
    print_fruits(); ?>

Можна було б подумати, що цей скрипт надрукує елементи масиву $fruits, проте цього не буде, у чому можна впевнитися, виконавши скрипт. Для того, щоб скрипт спрацював вірно, треба скористатися ключовим словом global:

<?
    function print_fruits()
    {
        global $fruits;
        foreach($fruits as $f){             echo "$f<br />n";         }
    }     $fruits = array("яблуко", "груша", "банан");
    print_fruits(); ?>

global робить змінну $fruits глобальною, тобто такою, що видна як у скрипті, так і всередині функції print_fruits().

Звісно, що функція може викликати інші функції, наприклад

<?
    function add_exclamation($str)
    {         return $str."!";     }     function add_quotes_and_exclamation($str)
    {
        return '"'.add_exclamation($str).'"';     }     echo add_quotes_and_exclamation("Яка ж це радість, ".
                                    "друже мій, горіти, ".
                                    "а не тліть");
?>

Перша функція у цьому прикладі - add_exclamation() повертає свій параметр, до якого додано знак оклику. Тобто якщо викликати add_exclamation(“foobar”), то вона поверне рядок “foobar!”.

Друга функція - add_quotes_and_exclamation() додає як знак оклику, так і лапки до свого параметру. При цьому для додавання знаку оклику вона користується вже визначеною функцією add_exclamation(). Спробуйте вгадати, що надрукує цей скрипт та перевірте це, запустивши його.

Зверніть увагу на те, як у цьому прикладі вказано аргумент при виклику функції add_quotes_and_exclamation(). Це досить довгий рядок і на одному екрані він не помістився. Звичайно, можна було б написати його і в один рядок, проте читати такий код не зовсім зручно. Тому я розбив його на три коротші рядки та об’єднав їх операцією поєднання рядків (крапкою).

Звісно, якщо функція може викликати іншу функцію, то ніхто не може заборонити їй викликати саму себе. Такий прийом називають рекурсією. Наприклад, так можна написати функцію для розрахунку ступіню числа – квадрату, кубу, четвертого ступеню і т.д. Адже відомо, що наприклад четвертий ступінь числа – це число, помножене на третій ступінь. В свою чергу третій – це число, помножене на другий, і т.д. Тобто ось що можемо написати:

<?
    function power($num, $p)
    {
        if(!$p) return 1;         return $num * power($num, $p-1);
    }     for($i=0; $i<=10; $i++){         echo "2<sup>$i</sup> = ";
        echo power(2, $i)."<br />n";     }
?>

Приклад надрукує ступені числа 2 від 0 до 10:

20 = 1
21 = 2
22 = 4
23 = 8
24 = 16
25 = 32
26 = 64
27 = 128
28 = 256
29 = 512
210 = 1024 

Рекурсія може бути дещо складною для сприйняття; відомий програмістський жарт стверджує, що для того, щоб зрозуміти рекурсію, треба зрозуміти рекурсію. Проте у багатьох випадках рекурсія є досить корисним засобом.

І останнє, що хотілось би розповісти у цьому уроці – функції include та require.

Часто виникає потреба використання великої кількості скриптів у одному проекті. Так само багато з цих скриптів використовують одні й ті ж самі функції. Визначати їх у кожному з цих скриптів недоцільно, тому роблять іншим чином. Усі функції, що використовуються кількома скриптами, збирають у один скрипт, а потім включають цей скрипт до інших за допомогою include. Наведемо приклад. Нехай у нашому проекті використовуються арифметичні функції plus_one() та minus_one(), що відповідно додають одиницю до аргументу та віднімають одиницю від аргументу. Виділимо ці функції до окремого файлу functions.php:

<?
    function plus_one($n)
    {
        return $n + 1;     }
    function minus_one($n)
    {
        return $n - 1;
    }
?>

А тепер ми напишемо скрипт test.php, що буде використовувати функції з цього скрипта:

<?
    include("functions.php");     echo plus_one(1) + minus_one(2); ?>

Так само ми можемо написати include("functions.php") у будь-який інший скрипт і користуватися тими ж самими функціями.

Слід зазначити, що звичайно складний проект має велику кількість скриптів, що включаються один до одного за допомогою include. У тому числі можлива ситуація, коли один скрипт буде включено до іншого більше одного разу. У випадку якщо цей скрипт містить, скажімо, визначення функцій, виникне помилка, тому що ім’я функції має бути унікальним і визначення має зустрічатися лише один раз. Для таких випадків існує include_once() – якщо використовувати його замість include(), то є впевненість у тому, що кожен скрипт буде включено лише один раз.

Крім include() існує також функція require(). Її дія повністю подібна до include() за винятком реакції на ситуацію, коли файл зі скриптом, що включається, не знайдено або неможливо прочитати. include() у цьому випадку виведе зауваження про помилку, але виконання скрипта буде продовжено. require() ж виведе зауваження про помилку та припинить виконання скрипта. Це корисно у тих випадках, коли включаються життєво необхідні скрипти, наприклад, функції, що перевіряють логін та пароль користувача для доступу до сторінки – якщо цей скрипт не знайдено, то немає сенсу генерувати сторінку, і тому подібні задачі.

Звісно, require() теж має варіант require_once() для включення скрипту лише один раз.

Так, що ми мали засвоїти на цьому уроці:

1. Функції застосовуються для спрощення програмування частин коду, що повторюються
2. Функція має бути визначеною – мати ім’я список параметрів (можна пустий) та тіло, яке визначає, що саме функція робить
3. Функція може повертати деяке значення
4. Для повернення значення або припинення роботи функції служить return
5. Функція може викликати інші функції, у тому числі саму себе (рекурсія)
6. Для включення до скрипту іншого скрипту використовують include, include_once, require, require_once

Матеріали за темою:
Web розробка за допомогою FastTemplate(PHP)
РНР для всіх!
Урок №2 з PHP.
РНР для всіх!
Класи